Літературний календар 2015.

Українські  письменники -  ювіляри.

  Юрію Андруховичу - 55.

  Юрій Андрухович— поет, прозаїк, есеїст, перекладач. Народився у Станіславі (нині Івано-Франківськ)  13 березня 1960 року.Закінчив редакторське відділення Українського поліграфічного Інституту у Львові (1982) та Вищі літературні курси при Літературному Інституті ім. О.М. Горького в Москві (1991). Працював газетярем, служив у війську, деякий час очолював відділ поезії Івано-Франківського часопису "Перевал" (1991—1995). Співредактор часопису "Четвер" (1991—1996). Віце-президент АУП (1997—1999).    
       Творчий доробок письменника формально можна поділити на два головні річища: поетичне й прозове. Його поетичний дебют  відбувся в першій половині 80-х рр., і завершився виходом у світ збірки "Небо і площі" (1985), яку критика зустріла загалом прихильно. Того ж таки року Андрухович разом із В. Небораком та О.Ірванцем заснував поетичну групу Бу-Ба-Бу (скорочення від "бурлеск – балаган – буфонада. Друга його поетична збірка  "Середмістя" вийшла друком у 1989 р., а в 1991 році з'являється третя збірка – "Екзотичні птахи і рослини". Поетичне річище Андруховича вичерпується десь наприкінці 1990 р. і завершується друкованими поза збірками циклами "Листи в Україну" (Четвер. — №4) та "Індія" (Сучасність. — 1994. — № 5). Домінантою поетичної картини Андруховича в усі періоди його творчості є напружене шукання "духовної вертикалі буття", суттєво занижене тенденцією до примирення "вертикального з горизонтальним". Звідси — стале поєднання патетики з іронією, нахил до стилізаторства й заміна "ліричного героя" щоразу новою "маскою".    
       З прозових творів Андруховича найперше був опублікований цикл оповідань "Зліва, де серце" (Прапор. — 1989) — майже фактографія служби автора у війську. 1991р. з'являється друком параісторичне оповідання "Самійло з Немирова, прекрасний розбишака" (Перевал. — № 1), що ніби заповідає характерні для подальшої прози  риси: схильність до гри з текстом і з читачем, містифікаторство, любов до маґічного й надзвичайного. Романи "Рекреації" (1992, перевидання - 1997 і 1998), "Московіада" (1993, перевидання - 1997 і 2000) та "Перверзія" (1996, перевидання - 1997, 1999, 2000, 2002) при бажанні можна розглядати як трилогію: героєм (антигероєм?) кожного з них є поет-богема, що опиняється в самому епіцентрі фатальних перетворень. Усі романи являють собою доволі відчутну жанрово-стилістичну суміш (сповідь, "чорний реалізм", трилер, ґотика, сатира), час розвитку дії в них вельми обмежений і сконденсований: одна ніч у "Рекреаціях", один день у "Московіаді", п'ять днів і ночей у "Перверзії".
Есеїстика письменника виникає внаслідок його частих подорожей до інших країн і поступово складається в майбутню "книгу спостережень" над нинішніми особливостями європейського культурно-історичного ландшафту. Перший варіант такої книги - "Дезорієнтація на місцевості" (1999). В 2006 році виходить книга " Дьявол ховається в сирі". Разом із польським письменником Анджеєм Стасюком видав книгу "Моя Європа: Два есеї про найдивнішу частину світу" (польське видання - 2000, українське - 2001, німецьке - 2003 р.) - текст, написаний до цієї книжки Андруховичем, носить назву "Центрально-східна ревізія" і являє собою спробу гранично відвертого осмислення свого власного "часу і місця".), У 2007 з'являється книга "Таємниця.Замість роману".

      У 2011 році у Ю. Андруховича виходить друком найбільша його книга  — «Лексикон інтимних міст». Критики назвали нове видання «автобіографічним атласом внутрішнього світу письменника». У 2013 році «Клуб Сімейного Дозвілля» перевидав два романи Юрія Андруховича — «Таємниця» і «Дванадцять обручів». А видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» видало зібрання поетичних творів Андруховича.

       Ю.Андрухович - редактор і укладач Хрестоматійного додатку «Малої української енциклопедії актуальної літератури» (МУЕАЛ). Автор п'ятого перекладу українською мовою шекспірівського «Гамлета» (журнал «Четвер» № 10,2000 р.).

       Західна критика визначає Андруховича як одного із найяскравіших представників постмодернізму, порівнюючи за значимістю у світовій літературній ієрархії з Умберто Еко.

       Твори Ю. Андруховича  перекладено і видано у Польщі, Німеччині, Канаді, Угорщині, Фінляндії, Росії, Сербії, США , Швеції, Австрії, Болгарії, Хорватії, Білорусії, Литві, Словаччині .

      Лауреат літературної премії Благовіст (1993), премії Рея Лапіки (1996), Міжнародної премії ім. Гердера (2001), одержав спеціальну премію в рамках нагородження Премією Світу ім. Еріха-Марії Ремарка від німецького міста Оснабрюк (2005 р.), «За європейське взаєморозуміння» (Лейпціг, 2006).

  В бібліотеці ім. М. В. Гоголя можна ознайомитися з такими творами письменника:

	Андрухович Ю.Дванадцять обручів: роман / Юрій Андрухович. – 2-ге вид., випр.. та доп. – К.: Критика, 2004. – 334 с. Тлумачити Андруховичеву прозу, здається, значно складніше, ніж старіші його ігрові та постмодерні твори. Оповіддю тут керує не беззастережна логіка карнавалу, люба молодому й веселому "деміюргові", і не витончена логіка лінґвістики, звична вченому укладачеві антологій, а скептичний і парадоксально іронічний патос зрілого поета, мандрівника світами, розвідника потаємних надр Центральної і просто Европи, який прискіпливо ревізує самі підвалини і цілий фундаментальний лексикон колись баґательного і несуперечливого бубабістського парадизу. Із тієї тотальної ревізії якось непомітно та безпомильно висновується тотальна невідворотність смерти, прикрої, але, поза тим, не жахливої. Для епікурейця Андруховича висновок не сказати б геть зовсім неочікуваний.
	Андрухович Ю.Таємниця: замість роману / Юрій Андрухович. ––Х.:Фоліо, 2007. –478 с. Ця книга – не просто історія життя Андруховича-людини, це історія хвороби епохи пізнього совка, історія життя цілого організму який дихає свободою і потіє страхами. Ми бачимо автора в його минулому таким, як він насправді був, справжнім. І у правдивість тексту зовсім не тяжко повірити. Проводячи паралелі із сьогоднішньою літтусовкою, бачиш, що міняються лише фізичні оболонки людей і політична ситуація, а пафос і поезія залишаються. Трициліндровий двигун любові / Ю. Андрухович; Л. Дереш; С. Жадан. – Х.:Фоліо, 2008. – 219 с. В цьому виданні вміщено ранні "армійські"оповідання Юрія Андруховича.

Андрухович Ю. Московіада / Юрій Андрухович // Сучасність. – 1993. -  № 1 – 2.

Роман оповідає про один день з життя студента літературного інстутуту в Москві Отто фон Ф. Хоча в романі не вказано точний період дії, проте за деталями можна встановити, що дія відбувається влітку 1991. Роман насичений гротескними і сюрреалістичними деталями, фантасмагоріями, на основі величезної кількості чуток, що супроводжували розпад імперії (на кшталт триметрових пацюків в московському метро чи підземного міста під Москвою, де засідають і бенкетують владці) і водночас реалістичними деталями того ж періоду (величезні черги і такі ж величезні, стотисячні мітинги). Велика частина роману присвячена мефістофельському образу КДБ.

Андрухович Ю. Перверзія / Юрій Андрухович // Сучасність. – 1996. -  № 1 – 2.

 За тлумаченням, слово «перверзія» означає відхилення він норми і загально усталеного. Автор у ньому не вибудовує ієрархію цінностей, він об’єднує окремі елементи в єдине ціле. Твір насичено символічністю, філософськими абстракціями, міфологічністю. У тексті багато кодів – біблійних, язичницьких, античних, які вдумливий читач зможе розгадати, якщо уважно читати роман.