вівторок, 14 квітня 2015 р.

  
Книги – ювіляри 2015 року

Віртуальна виставка "Національна Біблія України".
(до 170-річчя виходу книги "Кобзар" Т.Г. Шевченка)



170 років тому, у квітні 1840 року, у Петербурзі побачила світ перша поетична збірка Тараса Григоровича Шевченка "Кобзар", що містила твори 1837-1840 рр. Є. Гребінка допоміг першому  “Кобзарю” пройти цензуру з якомога меншими втратами тексту. Книга Шевченка потрапила  до П. Корсакова, який мав репутацію ліберального цензора. Друкувався «Кобзар» в приватній друкарні Є. Ф. Фішера в Санкт-Петербурзі, коштом П.І. Мартоса, поміщика, відставного ротмістра, тираж складав приблизно 1000 примірників.
       З усіх прижиттєвих видань Шевченка "Кобзар"
1840 р. мав найбільш привабливий вигляд. Книжка надрукована на якісному папері, чіткими шрифтами. До «Кобзаря» ввійшло вісім творів: «Думи мої, думи мої, лихо мені з вами!», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка», «До Основ'яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч, та 6 присвят, кожна назва і присвята надруковані на окремому аркуші; обсяг збірки - 114 сторінок. Примітна особливість його - на початку книги офорт за малюнком Василя Штернберга: народний співак - кобзар із хлопчиком-поводирем. Це не ілюстрація до окремого твору, а узагальнений образ кобзаря, який і назву збірці. Після видання цієї збірки й самого Тараса Шевченка почали називати Кобзарем. Навіть сам поет  після своїх деяких повістей починав підписуватись "Кобзар Дармограй". Перше
видання 'Кобзаря " надруковано на ярижко, або єрижко – орфографії української мови , заснованої на російських правилах читання. Т. Г. Шевченко дотримувався її у більшості рукописів та прижиттєвих видань.
      Поява «Кобзаря» — явище епохальне. Це була подія величезного значення не тільки в історії української літератури, а й в історії самосвідомості українського народу. Він засвідчив, що в українське письменство прийшов поет великого таланту. "Ця маленька книжечка, - як образно висловився І. Франко, - відразу відкрила немов новий світ поезії, вибухла, мов джерело чистої, холодної води, заясніла невідомою досі в українськім письменстві ясністю, простою і поетичною грацією вислову".
      Заборона і вилучення «Кобзаря» з бібліотек, книгарень та в окремих громадян після арешту Шевченка в 1847 р. зробило видання рідкісним ще за життя автора. Сьогодні у світі збереглося всього декілька примірників першого видання.
     За життя Шевченка його твори під назвою «Кобзар» виходили ще й 1844-го та 1860-го року. Якщо останнє прижиттєве видання містило лише 17 творів, то тепер їх у «Кобзарі» - 228. Незважаючи на владу та цензуру, твори Т. Г. Шевченка активно друкували у Російській імперії та поза її межами, у буремні роки революції та двох Світових війн. У 1960-х рр. розпочалось масове видання творчості Т. Г. Шевченка, активний переклад його віршів на мови народів СРСР. Але цензурні обмеження були зняті лише після 1991 р. Саме тоді були видані фототипічні копії не лише друкованих видань, а й рукописів.
       У Черкасах існує єдиний у світі музей однієї книги – "Кобзаря" Т.Г. Шевченка, який був відкритий у травні 1989 року в меморіальному будинку, в якому з 18 по 22 липня 1859 року поет жив у сім'ї Цибульських. Тут знаходиться один із примірників першого Кобзаря. У музеї мікромініатюри в Києві знаходиться найменша в світі рукописна книга – "Кобзар", виготовлена Миколою Сядристим, з площею обкладинки 0,6 кв.мм. і 12 сторінками.У книзі – шість віршів Т.Г. Шевченка, уривок з передмови І. Франка, портрет
Т.Г. Шевченка і зображення хати, де він народився. Товщина літер всього 3 мікрона, а обкладинка зроблена із пелюстки безсмертника.

     В фондах бібліотеки ім. М.В. Гоголя є такі видання "Кобзаря":


Шевченко Т.Г. Кобзар / Тарас Шевченко; вступ. ст. О. Гончара. – К.: Дніпро, 1985. - 640 с.
Шевченко Т.Г. Кобзар / Тарас Шевченко; худож. В. Касіян . – К.: Веселка, 1998. - 486 с.
Шевченко Т.Г. Кобзар / Тарас Шевченко. – К.: Дніпро, 1999. - 670 с.
Шевченко Т.Г. Кобзар / Тарас Шевченко; ред. Л.С. Шорубалка – К.: Наук. думка, 2002. – 368 с.
Шевченко Т.Г. Кобзар: вибрані поетичні твори / Тарас Шевченко . – К.:МАУП, 2004. - 471 с.
Шевченко Т.Г. Кобзар: вибрані поетичні твори / Тарас Шевченко . – К.:МАУП, 2005. - 472 с.
Шевченко Т.Г. Кобзар / Тарас Шевченко. - [Факсимільне вид. 1840 р.].  – К.: Дніпро, 2014. – 258 с.
Шевченко Т.Г. Малий Кобзар / Тарас Шевченко . – К.: Веселка, 1979. - 383 с.




середу, 8 квітня 2015 р.


Віртуальна виставка "…Вона ж була як голос України ".
Марусі Чурай – 390 років.

 Про життєвий шлях Марусі Чурай, легендарної народної співачки, поетеси та композиторки епохи  гетьмана Богдана Хмельницького немає  достовірних даних, але є такий цікавий факт, поданий у «Післямові» Л. Кауфмана: "Український радянський поет Іван Хоменко, збираючи матеріали для своєї драматичної поеми «Марина Чурай», знайшов у матеріалах козацького законодавства XV—XVII століть текст вироку полтавській піснетворці. Цей цікавий і, поки що, єдиний документ, що доводить історичність особи Марусі Чурай. Зміст вироку, стиль і мовні особливості дають підставу вважати його справжнім історичним документом".
      За переказами, Маруся Чурай народилася в 1625 році в козацькій сім'ї. Після смерті батька, який у 1648 році був спалений як бунтівник у Варшаві, залишилася жити з матір'ю в Полтаві. В юності дівчина мала багато залицяльників, серед яких був молодий козак Іван  Іскра, але своє серце вона віддала Грицю Бобренку (за іншими версіями — Гриць Остапенко),  з яким згодом таємно заручилася. Зі спалахом Хмельниччини у 1648 році Гриць вирушив на війну, обіцяючи повернутись. Дівчина чекала на нього 4 роки. Проте коли Гриць повернувся до Полтави, він вже не звертав уваги на Марусю, бо покохав іншу.

Зраджена дівчина вирішила отруїти себе зіллям, що вона таємно взяла у місцевої бабусі-відьми, і яке ненароком випив Гриць. Улітку 1652 року полтавський суд засудив Марусю до страти, але її було амністовано універсалом Богдана Хмельницького, який приніс Іван Іскра, де зазначалося дарувати їй життя «за заслуги її батька та солодкі пісні». Але радості для Марусі вже не було, бо душа її померла разом з Грицем. В 1653 році у віці 28 років в одному із українських монастирів вона зустріла свою смерть.
     З того часу та до сьогодні вся Україна співає «Засвіт встали козаченьки», «На городі верба рясна», «Прилетіла зозуленька», «Зелененький барвіночку», «Летить галка через балку», «Ой, по горі, по долині», «В кінці греблі шумлять верби», «Сидить голуб на березі», «Ой, не ходи, Грицю», «Віють вітри, віють буйні», «Котилися вози з гори»... Її ім’я поряд з іменами лицарів тих буремних років по праву займає почесне місце на скрижалях нашої історії.

Що можна почитати про дівчину – легенду Марусю Чурай в книгах із фондів бібліотеки ім. М.В. Гоголя.

Історичні дані про Марусю Чурай.

Чурай  Марія Гордіївна // Митці України: енциклопедичний довідник. – К.:Укр.енциклопедія, 1992. – С. 635.
Слабошпицький М.Ф. Українська Сафо// З голосу нашої Кліо / М.Ф. Слабошпицький. – К.: Махаон-Україна, 2000. – С.181 – 183.
Кауфман Л. Предание о Марусе Чурай, слагательнице украинских песен // О популярних украинских народных песнях и их авторах /Л. Кауфман. – М.: Сов. композитор, 1973. – С.53 – 82.

Пісні Марусі Чурай.
                                                                                

Чурай Маруся. Поезії //Тридцять українських поетес: антологія. -  К.: Рад. письменник, 1968. – С. 36 – 41.
Дівчина з легенди. Маруся Чурай. – К.: Дніпро, 1974. – 80 с.






      Художні твори українських письменників та поетів, основою яких стали народні пісні і перекази про Марусю Чурай та вічна тема кохання, зради і помсти.
Поетичні балади


Руданський С. Розмай // Усі твори в одному творі / С. Руданський. – К.; Ірпінь: Перун, 2005. – С. 137 – 139.
 Костенко Л. Маруся Чурай: іст. роман у віршах // Поезія: Ліна Костенко.Олександр Олесь. Василь Симоненко.Василь Стус. – К.: Наук. думка, 2008. С.7 – 146.
Забашта Л. Дівчина з легенди // Київська гора /Л. Забашта. – К.: Рад. письменник, 1982. – С. 73 – 182.
Олійник Б. Парубоцька балада // Основи: поезії, поеми / Б. Олійник. – К.: Дніпро, 2005. – С. 191 – 192.



 П'єси 

Старицький М.П. Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці // Поетичні твори; Драматичні твори / М.П. Старицький. – К.: Наук. думка, 1987. – С. 202 – 262.
Самійленко В.І. Чураївна // Поетичні твори. Прозові твори. Драматичні твори. Переспіви та переклади. Статті та спогади / В.І. Самійленко. – К.: Наук. думка, 1990. – С. 300 - 369.
Кропивницький М. Дай серцеві волю, заведе в неволю // Вибрані твори / М. Кропивницький. – К.: Дніпро,1977. – С. 5 – 58.

Прозові твори


Кобилянська О.Ю. В неділю рано зілля копала…// Твори: в 2-х т. / О.Ю. Кобилянська. – К.: Дніпро, 1983. – Т.2. – С. 290 – 460.
Чемерис В. Засвіт встали козаченьки // ЇЇ звали янголом смерті / В. Чемерис. – К.: Укр. письменник, 1999. – С. 185 – 238.






середу, 1 квітня 2015 р.

 Твори-ювіляри 2015 року


Віртуальна виставка до дня народження М. В. Гоголя 
" Твори-ювіляри Миколи Гоголя"

В 2015 виповнюється 180 років з дня виходу повісті Миколи  Васильовича Гоголя "Вій". Її назва — ім'я слов'янської демонічної істоти, з яким пов'язаний сюжет. Повість розпочато Гоголем в 1833 р. Перша редакція повісті була опублікована в збірці "Миргород" 1835 року. Тогочасна критика зустріла «Вія» спочатку досить холодно, не оцінивши справжньої віртуозності автора і глибини його філософії. Вій — це могутній витвір народної уяви. Так звуть українці старшого над гномами, що в нього повіки на очах спускаються аж до землі. Оця вся повість і є народний переказ. Мені не хотілося змінювати його, тому розповідаю майже так само просто, як і сам чув. (Прим. М. Гоголя). В цій повісті блискучий талант Гоголя базується на характерній містичній літературній мові, якою автор, ніби мереживо, плете фантастичні, і разом з тим, реальні образи. У "Вії" грань між реальним і нереальним світом настільки тендітна, що демонічне спокійно сусідить з повсякденністю народного життя: містичне не протиставлене побуту, а є його повноправною частиною. 
Серед книг нашої бібліотечної гоголіани є  раритетне видання: Гоголь Н.В. Вий // Полное собраніе сочиненій. Т. 1.– Изд.2-е его наслъдниковъ, пополн. по рукописи автора. – М.: Типогр.А.И. Мамонтова, 1867. – С. 397 – 436.; та інші, більш пізніші видання цієї повісті.





  
В 2015 році також виповнюється 180 років  повісті М. Гоголя "Тара́с Бу́льба". Перша редакція повісті увійшла до збірки "Миргород" 1835 року, але вона невідома широкому читацькому загалові, оскільки було канонізовано її другий варіант, надрукований 1842 року. Саме друга редакція отримала позитивні оцінки російських літераторів. В першій редакції, на відміну від другої редакції твору, немає прославляння російського царя, відсутнє художнє описування запорізьких козаків, як прихильників Росії та російськості, та відсутнє їхнє бажання приєднатися до Росії. У героїчній повісті "Тарас Бульба", де головним героєм виступає козацький полковник Тарас Бульбаписьменник яскраво змалював Запорозьку Січ першої половини 17 століттяправдиво відтворив побут  тих часів та прославив мужність, відвагу, вірність батьківщині, товариству, козацькій честі.
У  фондах бібліотеки можна ознайомитись з такими виданнями :
Гоголь Н.В. Тарас Бульба: повесть / Николай Гоголь; послеслов. А. Слонимский; ил. Е. Кибрик. – М.: Дет. лит., 1978. – 175 с.
Гоголь Н.В. Тарас Бульба: повесть / Николай Гоголь. – М.: АСТ: Зебра Е, 2009. - 224 с.
Гоголь М.В. Тарас Бульба: повість: пер. з рос./ М.В. Гоголь – К.: Молодь,1969. – 126 с.
Гоголь М.В. Тарас Бульба: повість: пер. з рос./ М.В. Гоголь; іл. В.Невінчаного. –Біла Церква, 1997. – 140 с.
Гоголь М.В. Тарас Бульба: повісті: пер. з рос./ М.В. Гоголь. – К.: А-ба-ба-га-ла-ма-га, 1999. – 191 с.
Гоголь М.В. Тарас Бульба: повість/ М.В. Гоголь; пер. з рос. В. Шкляр. – Львів: Кальварія, 2005. - 104 с.
Гоголь М.В. Тарас Бульба: повість: пер. з рос./ М.В. Гоголь; іл. В. Лопати. – К.: Владислов, 2006. – 128 с.