Книга-ювіляр 2025 року

 185 років збірці «Кобзар»

«Ся маленька книжечка відразу відкрила немов новий світ поезії, вибухла мов джерело чистої, холодної води, заясніла невідомою досі в українському письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією вислову»

Іван Франко.

Знаменита збірка вийшла в світ за сприяння відомого письменника Євгена Гребінки. Він 7 березня 1840 року подав на розгляд Петербурзького цензурного комітету рукопис Тараса Шевченка, в той час учня Академії мистецтв. А в квітні приватне видавництво Фішера в Санкт-Петербурзі надрукувало «Кобзар» коштом полтавського землевласника Петра Мартоса. Перше видання містило вісім творів 26-річного поета й художника: «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч» та «Думи мої, думи, лихо мені з вами». Книга мала зручний формат і була видрукувана на якісному папері тиражем 1000 примірників. На початку книгу прикрашав офорт за малюнком Василя Штернберга «Кобзар із поводирем».Існує два варіанти видання: з кількістю сторінок 106 та 116. Це пов’язано з тим, що перший наклад вийшов практично не цензурований, а після шаленого розголосу, який отримав «Кобзар» своїм антиімперським спрямуванням, його було піддано більш жорсткій цензурі і всі подальші примірники були надруковані з купюрами. "Кобзар" мав величезний успіх, а перший наклад, попри чималу ціну, швидко розійшовся.

Видання «Кобзаря» стало визначною літературною подією, яку обговорювали читачі, колеги-письменники та поети й критики. Водночас Шевченко зіткнувся і з очікуваною критикою : деякі російські літературознавці називали збірку "небезпечною", а російська літературна спільнота активно обговорювала її антиімперське спрямування «У консервативно-реакційних колах «Кобзар» одразу ж викликав суперечки й зазнав нападок. Про одну з таких суперечок, - що відбулася 23 квітня 1840 року на вечорі в М.Маркевича, на якому був присутній і Шевченко, - в щоденнику Маркевича читаємо: «А Кукольник уже напав на Мартоса, критикував Шевченка, запевняв, що напрям його «Кобзаря» шкідливий і небезпечний. Книга швидко розійшлася, а після її виходу Тараса Шевченка почали називати Кобзарем.
Арешт і заслання поета в 1847-му спричинили заборону й вилучення «Кобзаря» з книгосховищ, через що видання стало рідкісним ще в ті часи.

У світі збереглося лише кілька примірників «Кобзаря» 1840 року. Один з них (114 сторінок) зберігається у Національній бібліотеці Вернадського, ще один — в Черкаському музеї «Кобзаря», є також, в Музеї Визвольної боротьби ім. С. Бандери в Лондоні та в бібліотеці Гарвардського університету.

 Друге видання побачило світ у 1844-му, третє – в 1860-му. Вони доповнювалися новими творами, відтак «Кобзар» став головною книгою Тараса Шевченка.

У Черкасах, в історичний будівлі кінця ХІХ століття, розташований унікальний музей однієї книжки, присвячений цілком «Кобзарю». Музей відкрився 1998 року, ініціатива його створення належить Ользі Шарапі, яка є родичкою Тараса Шевченка по лінії його брата.

За час життя поета «Кобзар» перевидавався кілька разів , а пізніше він неодноразово виходив друком і в двох томах, і багатотомними виданнями. Нині важко сказати, скільки разів книга перевидавалася. Твори з неї перекладено понад 140 мовами світу,

Є книги, над якими не владний час, бо в них пульсує жива історія народу, сила, краса його творчого генія. Такою книгою в українській літературі є «Кобзар» Т.Г. Шевченка. Український народ поставив його на перше місце серед успадкованих національних духовних скарбів, а заповіт великого поета зараз актуальний як ніколи.

Свою Україну любіть,

Любіть її... Во врем’я люте,

В останню тяжкую минуту

За неї Господа моліть.

 

За мережевими джерелами

«Кобзар» Т.Г. Шевченка в фондах нашої бібліотеки