понеділок, 3 квітня 2017 р.


 Твори-ювіляри 2017 року

Віртуальна виставка до дня народження М. В. Гоголя 
" Твори-ювіляри Миколи Гоголя"

В 2017 році виповнюється 170 років від часу написання роману М.В. Гоголя «Мертві душі», який вважається зразком російської літератури XIX століття. Спочатку роман задумувався як тритомник, перший том був виданий у 1842 році. Проте готовий другий том був знищений самим письменником, збереглося лише декілька глав. Третій том був задуманий та не розпочатий, про нього залишились лиш окремі відомості. Незважаючи на те, що роман  фактично не завершено, його перший том розглядається як повний твір. Сам Гоголь визначив жанр свого твору як «епічна поема в прозі ».
Сюжет поеми був підказаний Гоголю Олександром Сергійовичем Пушкіним, імовірно, в вересні 1831 року. Робота над романом продовжувалася восени 1836 року в Швейцарії, потім у Парижі і пізніше в Італії. До цього часу у автора склалося ставлення до свого твору, як до «священного заповіту поета» і літературного подвигу. Остаточною обробкою першого тому письменник займався в Римі з кінця вересня 1840 року по серпень 1841 року. У травні 1842 року книга вийшла під назвою «Пригоди Чичикова, або Мертві душі, поема М. Гоголя». Сам твір називається «Мертві душі» тому, що в ньому описуються пригоди чиновника Чичикова, що скуповував мертві душі, тобто селян, що вже вмерли. В поемі широко розкривається і яскраво змальовується життя поміщиків-кріпосників, представників світу «мертвих душ», що гальмували економічний і суспільний розвиток тогочасної Росії.
Міжнародну популярність поема «Мертві душі» почала здобувати ще за життя письменника. Швидко з'являлися та розповсюджувалися німецькі, чеські, англійські, французькі, болгарські, польські та інші переклади. Перший раз українською мовою «Мертві душі» було перекладені Іваном Франком у 1882 році. Пізніше, у 1934 році, поему також переклав Григорій Косинка — цей переклад ще не раз перевидавався під різними редакціями. Також поема неодноразово була екранізована, а студія “Союзмультфільм” навіть зняв за її мотивами два анімаційних фільми.
За матеріалами сайтів:
  

Серед книг нашої бібліотечної гоголіани є  раритетне видання: 
Гоголь Н.В. Похождения Чичикова или мертвыя души. – СПб.:Изданіе А.Ф. Маркса,1900. – 572 с.
та інші, більш пізніші видання цього твору:

Гоголь Н.В. Мертвые души: поэма / Николай Гоголь // Собрание сочинений: в 7 т. – М.: Худож. лит., 1985. – Т.5.  – 527 с.
 Гоголь Н.В. Мертвые души: поэма / Николай Гоголь // Собрание сочинений: в 7 т. – М.: Худож. лит., 1978. – Т.5.  – 540 с.
Гоголь Н.В. Мертвые души: поэма / Николай Гоголь //Избранные произведения: в 2 т. – К.: Дніпро, 1983. – Т.2.  – С.129 – 504.
Гоголь Н.В. Мертвые души: поэма / Николай Гоголь //Избранные произведения: в 2 т. – К.: Дніпро, 1974. – Т.2.  – С.127 – 501.
Гоголь Н.В. Мертвые души: поэма / Николай Гоголь //Избранные сочинения: в 2 т. – М.: Худож. лит., 1978. – Т.2.  – С.133 – 448.
Гоголь Н.В. Мертвые души: поэма / Николай Гоголь. – М.: Сов. Россия, 1983. – 430 с.
Гоголь Н.В. Мертвые души: поэма / Николай Гоголь; предисл. С.И. Машинского; прим. М.Г. Качурина.  – М.: Просвещение, 1982. – 256 с.
Гоголь Н.В. Мертвые души: поэма / Николай Гоголь. – М.: Худож. лит., 1981. – 415 с.
Гоголь Н.В. Мертвые души: поэма / Николай Гоголь. – М.: Худож. лит., 1976. –384с.
Гоголь Н.В. Мертвые души: поэма / Николай Гоголь. – М.: Худож. лит., 1972. – 416 с.
Гоголь Н.В. Мертвые души: поэма / Николай Гоголь. – М.: Худож. лит., 1968. – 430 с.
Гоголь М.В. Повісті: пер. з рос. / М.В. Гоголь. – Х.: Прапор, 2007. – С. 154 – 413.
Гоголь М.В. Програмні твори / Післямова В. Шевчука. – К.: Обереги, 2000. – С.5 – 376.



понеділок, 13 лютого 2017 р.


Віртуальна виставка
Гілка сакури
Класична японська лірика, новела, драма.
( Із фондів бібліотеки ім. М.В. Гоголя)
   
Ниткою дорогоцінних перлин протягнулися з глибини століть немеркнучі скарби літературної спадщини Країни сонця, що сходить. Прославлені своїм лаконізмом танка і хокку - це лише листя і гілки тисячолітнього дерева, коріння якого в дуже древній землі. Перша антологія "Зібрання міріад листків" (Манйосю) з’явилася ще у VIII столітті. Поетична антологія "Кокін-сю", що знаменувала собою новий розквіт японської поезії, знаменита повість "Ісе моногатарі", в якій закладено культурний кодекс епохи, "Нотатки в головах" (Макура-но-соші) - це, звичайно ж, відгомін блискучої Епохи Хейан (Х-ХІ вв.). Твори поетичної і художньої прози того часу відрізнялися вишуканістю і витонченістю смаку їхніх авторів. Вони несли особливу естетичну атмосферу імператорського двору, що розчинилася в невблаганному потоці часу, який виніс на поверхню історії нових героїв.  
Час феодальних міжусобиць і кривавих боїв породив твори зовсім іншого характеру. "Сказання про роки Хоген", "Сказання про роки Хейдзі", "Повість про розквіт і падіння домів Мінамото і Тайра" відносяться до ХІ -ХІII століть і описують війну між прихильниками імператорського і сьогунського правління.
В ХVІ в. разом з підвищенням ролі міст в економіці Японії почала розвиватися міська література.Успіхи друкарства на початку ХVІІ в. сприяли поширенню грамотності. Новий розквіт японської літератури відноситься до років Генроку (1688-1703) - золотої доби культури пізнього середньовіччя - і зв'язаний з ім'ям новеліста Іхара Сайкаку. Написані розмовною мовою, новели Іхара Сайкаку, мали успіх у городян. Розквітає також жанр "міської драматургії"."Самогубство закоханих на острові небесних мереж" видатного японського письменника і драматурга Тікамацу Мондзаемона і дотепер є одним з найяскравіших творів того часу, що ставляться на сучасній сцені.
Нові часи звели на п'єдестал нові імена. В країну починає проникати західна література. Японія стала на порозі нового часу.
За мережевими джерелами.


У фондах бібліотеки ім. М.В. Гоголя ви знайдете такі перлини класичної японської літератури:





Лірика
Рьокан.Вибрані поезії / Рьокан. – К.: Грані-Т, 2008.
Увазі вітчизняних шанувальників японської поезії пропонується перша збірка перекладів українською мовою віршів одного з кращих японських поетів доби Едо, дзен-буддійського ченця, філософа і каліграфа Рьокана (1758–1831 рр.), написаних у жанрі хайку і танка. 




Япония // Классическая поэзия Индии, Китая, Кореи, Вьетнама, Японии. – М.: Худож. лит.,1977. – (Б-ка всемирн. лит.). – С. 587 – 915.
В сборник вошли стихи из антологии “Манъесю” и стихи поэтов IX - начала XV веков.
Японская любовная лирика. – М.: Эксмо, 2004.
Японская любовная лирика проста и сложна одновременно, но любой человек найдет в ней все, что созвучно его сердцу и настроению, сможет ощутить всю полноту любовных переживаний, оценить утонченность и изысканность японских поэтов. В этот сборник вошли лучшие лирические произведения японских мастеров слова.





Новела, драма








Исе моноготари / пер. со старояп. Н.И. Конрада. – М.: Наука, 1979.
Памятник японской классической литературы, собрание новелл. Сюжет основан на описании любовных приключений кугэ— японского аристократа.
Повесть состоит из 125 самостоятельных кратких отрывков. Каждая новелла обязательно содержит пятистишие танка. Авторство повести приписывается японскому поэту, художнику и аристократу  Аривара-но Нарихира. Также считается, что он является прообразом главного героя повести.

Ночная песня погонщика Есаку из Тамба: японская классическая драма XIV XV и XVIII вв.: пер. со старояп. – М. : Худож. лит., 1989.
В книгу вошли драмы Дзэами, Дзэнтику и др., написанные для театра Но, фарсы-кёген, а также драмы Тикамацу Мондзаэмона (1653-1724), созданные для театра Дзёрури. Сборник также украсят размышления Тикамацу о театральном искусстве.


Тикамацу Мондзаэмон. Драматические поэмы / Тикамацу Мондзаэмон; пер. с яп. В. Марковой. – М.: Худож. лит., 1968.
Драматические поэмы-дзерури Тикамацу Мондзаэмона, вошедшие в эту книгу, по своей силе и красоте могут соперничать с лучшими пьесами мирового репертуара.



Япония // Классическая драма Востока. – М.: Худож. лит., 1976. – (Б-ка всемирн. лит.). – С. 539 – 814.
В 17 том вошли пьесы актера, постановщика, создателя театра Но - Каннами Киегуцу а также пьесы Дзеами Мотокие, Кандзэ Кодзиро Нобумицу, Тикамацу Мондзаэмона.







середа, 20 квітня 2016 р.

Літературний календар 2016

Віртуальна виставка
"Письменник  не той, хто пише, а той, кого читають"
(Андрію Куркову – 55 років)

23 квітня 2016 року виповнюється 55 років Андрію Куркову  -  українському російськомовному письменнику, журналісту, кіносценаристу.
Найвідоміший письменник з України — так у світі називають Андрія Куркова, народився  23 квітня 1961 року в селі Будогощ  Ленінградської області. Виріс у Києві. У 1983 році закінчив Київський державний педагогічний інститут іноземних мов. З 1985 по 1987 роки служив охоронцем в Одеській тюрмі. Закінчив Школу перекладачів японської мови. Працював редактором видавництва «Дніпро», сценаристом на кіностудії О. Довженка, викладав у Белл Колледжі (Кембридж, Англія). З 1988 року - член англійського ПЕН-клубу.
Член Спілки кінематографістів України та Національної спілки, член Європейської кіноакадемії, постійний член жюрі премії Європейської кіноакадемії «Фелікс». 
Його найпопулярніший твір «Пікнік на Льоду» продано накладом у 150000 примірників, а загалом на рахунку А. Куркова —  понад 20 книг, серед яких як дорослі романи, так і казки для дітей.  Андрія Куркова називають емпатом — він чудово відчуває та розуміє людські історії, тому не поспішає нікого засуджувати. «Ми не знаємо усієї правди» — каже письменник, який є справжнім фахівцем з переплітання сюжетних ліній.
Курков — єдиний російськомовний письменник, чиї книжки потрапили в топ-десятку європейських бестселерів. Його книги перекладені 36 мовами. Найбільше книжок перекладено німецькою (для Австрії, Німеччини, Швейцарії). Також велику кількість його творів перекладено французькою, англійською, та українською.

За матеріалами:

Книги Андрія Куркова користуються популярністю серед наших читачів. У фондах бібліотеки ім. М.В. Гоголя є наступні твори письменника:



Курков А.Ю. Бикфордов шнур: роман / А.Ю. Курков. – СПб: Амфора, 2006. 
– 413 с.
Для своего романа автор использовал особый жанр – грустную притчу с элементами жесткого триллера и лирическими отступлениями.

Курков А.Ю. География одиночного выстрела: трилогия. Кн.1: Сказание об истинно народном контролере / А.Ю. Курков. – Х.: Фолио, 2006. – 413 с.
Это  первая книга фантастической трилогии А. Куркова  "География одиночного выстрела". Герой романа Павел Добрынин был человеком своенравным, но на удивление абсолютно честным. Поэтому-то выбрали его на общем колхозном собрании "бессрочным трудовым контролером всего в Советской стране". И пошел по необъятным просторам народный контролер, встречая на своем пути личностей необыкновенных: урку-емца Ваплахова, попугая-декламатора Кузьму, ангела-дезертира из Рая и многих других. Ангел  не просто так по свету ходил, а искал праведника, которого убьет его пуля, и тогда прекратятся на земле все войны и безобразия.


Курков А.Ю. География одиночного выстрела: трилогия. Кн.2: Судьба попугая / А.Ю. Курков. – Х.: Фолио, 2006. – 414 с.
"Судьба попугая" – это вторая  книга фантастической трилогии "География одиночного выстрела". На страницах романа живут, героически сражаются и преодолевают тяготы военного времени знакомые уже читателю персонажи - народный контролер Добрынин, ангел, урку-емец Ваплахов и попугай-декламатор Кузьма. Все так же летает по фантастической Советской стране пуля и никак не может найти героя или праведника, смерть которого прекратит все войны на земле.


Курков А.Ю. География одиночного выстрела: трилогия. Кн. 3: Пуля нашла героя / А.Ю. Курков. – Х.: Фолио, 2006. – 350 с.
"Пуля нашла героя" - заключительный роман фантастической трилогии  "География одиночного выстрела". Герои романа пережили страшную, кровопролитную войну и готовы отдать все силы для восстановления из руин своей Родины. Все прекрасно и стабильно в новом послевоенном мире, только все еще летает над ним пуля. Такая у нее судьба - только убив героя, найдет она покой. И хоть страна полна героев, они другими пулями убиты, а те, кто остался в живых, на роль героев не годятся. Вот и ищут ангел и пуля того, кто прекратит их мытарства: пуля - чтобы убить героя и остаться в нем, а ангел - чтобы после смерти забрать его с собой в Рай.


Курков А.Ю. Добрый ангел смерти: роман / А.Ю. Курков. – СПб: Амфора, 2006. –399 с.
В руки главного героя остросюжетного романа Андрея Куркова "Добрый ангел смерти" Николая Сотникова попали некие таинственные документы. Скрываясь от людей, которые во что бы то ни стало хотят завладеть этими документами, он отправляется в путешествие к Каспийскому морю. Поездка оказывается очень рискованной и кардинально меняет жизнь героя.



Курков А.Ю. Закон улитки : роман / А.Ю. Курков. – Х.: Фолио, 2008. – 410 с.
Книга продолжает начатый автором в романе "Пикник на льду" рассказ о судьбе журналиста Виктора Золотарева. Спасаясь от смерти в Антарктиде или участвуя в предвыборной кампании в Киеве, переживая ужасы "добровольного" чеченского плена, он осознает справедливость Закона улитки, рожденного самой жизнью, – без собственного домика, крыши, как улитка без ракушки, – ты слизняк. И любой, походя, может просто раздавить тебя ногой.


Курков А.Ю. Игра в отрезанный палец: роман / А.Ю. Курков. – Х.: Фолио, 2000. –393 с.
Главные герои романа — молодой лейтенант милиции Виктор Слуцкий, расследующий убийство в Киеве отставного генерала, советника президента, и бывший военный переводчик Ник Ценский, выполняющий спецзадание за границей,  - вовлечены в тайную и жестокую игру спецслужб . Не зная правил игры, рискуя жизнью, Виктор и Ник не сразу осознают, что они всего лишь пешки в этой игре.

Курков А.Ю. Ночной молочник: роман / А.Ю. Курков. – Х.: Фолио, 2008. –
507 с.
От чего зависит будущее страны? Вы, наверное, думаете, что от валютно-золотых резервов? Может быть. Но у автора есть и другая версия. Одна из героинь его романа каждое утро ездит из пригорода в Киев, чтобы за деньги сдать грудное молоко. Один аптекарь за свои фармацевтические эксперименты расплачивается жизнью. Один политик строит у себя на даче церковь. И от всех троих зависит будущее Украины. Только вот неизвестно: всем ли понравится такое будущее?..



Курков А.Ю. Последняя любовь президента: роман / А.Ю. Курков. – Х.: Фолио, 2007. – 510 с.
«Последняя любовь президента» – почти детективная история, которая произошла с человеком, пришедшем на вершину власти и заплатившим за это своим сердцем в прямом и переносном смысле. У президента чужое сердце, более того, это сердце можно остановить в любую минуту. Кто за этим стоит и кому это выгодно? Что может спасти президента и вернуть ему способность чувствовать и любить?…



Курков А.Ю. Приятель покойника: романы / А.Ю. Курков. – Х.: Фолио, 2008. – 251 с.
В книгу вошли два остросюжетных романа Андрея Куркова. В романе "Приятель покойника" главный герой ищет наемного убийцу, чтобы заказать… собственное убийство. Казалось бы, все предусмотрено. Однако последствия его решения оказались драматическими и неожиданными (а иначе у Куркова не бывает). Роман "Не приведи меня в Кенгаракс"– мистический триллер. Его герой, студент, нанимается сопровождать в вагоне таинственный груз, за которым начинается настоящая охота.




Курков А.Ю. Сады господина Мичурина : роман / А.Ю. Курков. – Х.: Фолио; М.: АСТ, 2002. – 316 с.
Автор не ставил целью проанализировать ценность научного наследия великого селекционера. Он попытался оживить легенду, бытовавшую в 30-е годы, по которой американцы хотели купить на корню сады Мичурина вместе с землей и хозяйственными постройками, переправить в США и разместить их на острове в стратегически важном районе океана... Как всегда у Куркова, в романе много иронии, неожиданных сюжетных поворотов, любви и всяческих парадоксов.








Курков А.Ю. Тонкая математика страсти: роман, рассказы / А.Ю. Курков. – Х.: Фолио, 2007. – 286 с.
При всем разнообразии сюжетов произведения А. Куркова объединяет страстная мечта героев обрести любовь. Поиск любви - главная движущая сила сюжета и романа "Любимая песня космополита", и всех восьми рассказов, вошедших в книгу. Реальное и ирреальное, философия и жизненная правда, размеренный ход событий и неожиданные повороты сюжета удивительно соединились в произведениях Куркова, и это удерживает читателя в напряжении от первой до последней страницы.

Курков А.Ю. Форель a la нежность /  А.Ю. Курков. – Х.: Фолио, 2011. –
442 с.
Повести и рассказы, которые вошли в эту книгу, соединяет непредсказуемость сюжета, ирреальное в жизни, казалось бы, рядовых людей, оригинальные характеры героев, в каком бы абсурдном мире они ни существовали. В публицистических произведениях А. Курков размышляет о данном и будущем Украины.







Курков А.Ю. Ігри по-дорослому: політичний детектив: у 2-х т. Т.1 / А.Ю. Курков; пер. з рос. Л.А. Герасимчука. –К.:Грамота, 2003. – 472 с.
До першого тому ввійшли загальновідомі твори : «Ігри по-дорослому», «Приятель небіжчика» та «Смерть чужого».

Курков А.Ю. Ігри по-дорослому: політичний детектив: у 2-х т. Т.2 / А.Ю. Курков; пер. з рос. Л.А. Герасимчука. –К.:Грамота, 2003. – 560 с.
До другого тому ввійшли такі твори Андрія Куркова: «Смерть чужого або закон равлика» та «Форель a la ніжність».






Курков А.Ю. Львівська гастроль Джиммі Хендрікса /  А.Ю. Курков; пер. з рос. В.С. Бойка – Х.: Фолио, 2012.
 – 442 с.
«У житті найцікавіше – це життя», - сказав одного разу Андрій Курков, звертаючись до своїх читачів. І його роман «Львівська гастроль Джимі Хендрікса», де переплітаються дійсність і вигадка, де немає межі між реальністю і сюрреалізмом, яскраве тому підтвердження. Над сухопутним Львовом літають чайки, і в місті часом пахне морем. Колишні хіпі в компанії з екс-капітаном КДБ збираються на Личаківському цвинтарі біля могили… американського рок-співака і гітариста Джимі Хендрікса.

 Курков А.Ю. Улюблена пісня космополіта / А.Ю. Курков; пер. з рос. В. Сагана. – Тернопіль:Навчальна книга, 2005. – 256 с.
«Улюблена пісня космополіта» - пригодницький і водночас філософський роман про кохання і пошук ідеальної батьківщини, про патріотизм і космополітизм. Герой роману – переконаний дезертир, який несподівано здійснює подвиг із непередбачуваними наслідками.




середа, 30 березня 2016 р.

Літературний календар 2016

Віртуальна виставка
Гоголівські твори-ювіляри 2016 року

(До дня народження Миколи Гоголя)

В цьому році виповнюється 180 років від дня написання Миколою Гоголем своєї знаменитої комедії  «Ревізор». Вважається, що її сюжет підказав авторові О. Пушкін. Зокрема у спогадах В. Сологуба описується, що: «Пушкін познайомився з Гоголем і розповів йому про випадок, що трапився у місті Устюжні Новгородської губернії — про якогось проїзного пана, що видав себе за чиновника міністерства й обібрав усіх міських жителів. Сам Гоголь  задум «Ревізора» визначив так: В «Ревізорі» я зважився зібрати в одну купу все дурне в Росії, що я тоді знав, всі несправедливості, які робляться в тих місцях й у тих випадках, де найбільше потрібно від людини справедливості, і за одним разом посміятися над усім. У січні 1836 Гоголь вперше прочитав свою п'єсу на вечорі у Василя Жуковського у присутності великої групи літераторів. Високо оцінили комедію Пушкін, Тургєнєв та Жуковський, хоча ряд літературних критиків ще довго звинувачували п'єсу в натуралізмі”. П'єса вперше була поставлена у Петербурзі на сцені Александринського театру 19 квітня 1836 року після того, як Жуковський зміг особисто переконати імператора, що «у комедії немає нічого неблагонадійного, що це тільки веселе глузування над поганими провінційними чиновниками».
Критики вважають «Ревізора» кращою соціальною комедією свого часу. В ній, як в дзеркалі відобразився весь світ, всі вади, які з часом зовсім не змінюються: любов до влади і титулів, жадібність і хабарництво. Комедія пішла в народ в вигляді численних цитат і стала безсмертним твором.
За матеріалами сайтів:



Серед книг нашої бібліотечної гоголіани є раритетне видання:
 Гоголь Н.В. Ревизоръ // Полное собраніе сочиненій. Т. 2.– Изд.3-е его наслъдниковъ / Н.В. Гоголь. – М.: Типогр.А.И. Мамонтова, 1874. – С. 183–295.
та інші, більш пізніші видання цієї п’єси:


Гоголь Н.В. Ревизор // Собрание сочинений: в 7 т. / Н.В. Гоголь. – М.: Худож. лит., 1985. – Т. 4. Драматические произведения. – С. 5 – 90.
Гоголь Н.В. Ревизор // Собрание сочинений: в 7 т. / Н.В. Гоголь. – М.: Худож. лит., 1977. – Т. 4. Драматические произведения. – С. 5 – 92.
Гоголь Н.В. Ревизор // Избранные произведения : в 2 т. / Н.В. Гоголь. –К.: Дніпро, 1979. – Т.2. – С. 355 –436.
Гоголь Н.В. Ревизор // Избранные сочинения / Н.В. Гоголь. – М.: Худож. лит., 1987. – С. 246 – 344.
Гоголь Н.В. Ревизор // Комедии / Н.В. Гоголь. – Л.: Искусство, 1988. – С.46  – 129.
Гоголь Н.В. Ревизор // Повести. Ревизор / Н.В. Гоголь. – Л.: Худож. лит.,1984. – С.160 – 241.
Гоголь Н.В. Ревизор // Повести. Драматические произведения / Н.В. Гоголь. – Л.: Худож. лит., 1983. – С. 160 – 241.
Гоголь Н.В. Ревизор / Н.В. Гоголь. – М.: Дет. лит., 1974. – 160 с.
Гоголь М.В. Ревізор // Зібрання творів : у 7 т.: пер. з рос. / М.В. Гоголь. – К.: Наукова думка, 2008. – Т. 3. Драматичні твори. – С. 5 – 83.
Гоголь М.В. Ревізор // Вибране: пер. з рос. / М.В. Гоголь. – К.: Наукова думка, 2009. – С. 235 – 313.

    В 2016 році також виповнюється 185 років від часу виходу в Санкт-Петербурзі першої книжки М. В. Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки», яка принесла йому велику славу і висунула в число провідних письменників Росії. Сама книга складається з двох томів.
Перший вийшов 1831 року, другий — 1832. За сюжетом, — розповіді книги нібито зібрав і видав «пасічник Рудий Панько».
Дія твору вільно переноситься з XIX століття («Сорочинський ярмарок») в XVII («Вечір напередодні Івана Купала»), а потім в XVIII («Травнева ніч, або Утоплена», «Пропала грамота», «Ніч перед Різдвом») і знову в XVII («Страшна помста»), і знову в XIX («Іван Федорович Шпонька і його тітонька»). Поєднують обидві книги розповіді діда дяка Хоми Григоровича — відчайдушного запорожця, який своїм життям ніби поєднує минуле і сьогодення, бувальщину і небилицю. Плин часу не розривається на сторінках твору, перебуваючи у своєрідній духовній та історичній неподільності. Жодна тогочасна книга на українську тематику не мала такого успіху, як «Вечори», і жодна не була так талановито зробленою, як «Вечори». Гоголь свідомо йшов на створення літературного бестселера, вивчивши запити публіки і пропонуючи їй щось на зразок антиків з "малоросійської" старовини. У збірці «Вечори на хуторі біля Диканьки» він створив свій міф про Україну, який вирізнявся свіжістю і неповторністю в контексті романтичної літератури тих часів.
  
http://md-eksperiment.org/





Серед книг нашого фонду  є  раритетне видання
Гоголь Н.В. Вечера на хуторъ близъ Диканьки // Полное собраніе сочиненій. Т. 1. – Изд. 2-е его наслъдниковъ, пополн. по рукописи автора. – М.: Типогр.А.И. Мамонтова, 1867. – С. 69 – 296.
та інші, більш пізніші видання цього твору:


Гоголь Н.В. Вечера на хуторе близ Диканьки // Собрание сочинений: в 7 т. / Н.В. Гоголь. – М.: Худож. лит., 1985. – Т. 1. – 319 с.
Гоголь Н.В. Вечера на хуторе близ Диканьки // Собрание сочинений: в 7 т. / Н.В. Гоголь. – М.: Худож. лит., 1977. – Т. 1. – 333 с.
Гоголь Н.В. Вечера на хуторе близ Диканьки // Собрание сочинений: в 7 т. / Н.В. Гоголь. – М.: Худож. лит., 1966. – Т. 1. – 383 с.
Гоголь Н.В. Вечера на хуторе близ Диканьки // Избранные произведения : в 2 т. / Н.В. Гоголь. – К.: Дніпро, 1979. – Т. 1. –  С. 16–201.
Гоголь Н.В. Вечера на хуторе близ Диканьки // Вечера на хуторе близ Диканьки. Миргород / Н.В. Гоголь. – Х.: Прапор, 1989. –  С. 6 - 171.
Гоголь М.В. Вечори на хуторі біля Диканьки // Зібрання творів : у 7 т.: пер. з рос. / М.В. Гоголь. – К.: Наукова думка, 2008. – Т. 1. – 256 с.
Гоголь М.В. Вечори на хуторі біля Диканьки // Вибране: пер. рос. / М.В. Гоголь. – К.: Наукова думка, 2009. – С. 9 – 97.
Гоголь М.В. Вечори на хуторі біля Диканьки // Повісті: пер. з рос. / М.В. Гоголь. – Х.: Прапор, 2007.– С. 8 – 152.
Гоголь М.В. Вечори на хуторі біля Диканьки // Вечори на хуторі біля Диканьки. Миргород : пер. з рос. / М.В. Гоголь. – К.: Либідь, 2008. –  С. 6 - 171.
Гоголь М.В. Вечори на хуторі біля Диканьки // Вечори на хуторі біля Диканьки. Тарас Бульба. Вій : повісті: пер. з рос. / М.В. Гоголь. – Тернопіль: Навч. книга - Богдан, 2004. – С. 22 – 200.
Гоголь М.В. Вечори на хуторі під Диканькою: пер. рос. // М.В. Гоголь. – К.: Школа, 2007. – 176 с.