Книга-ювіляр 2025 року

 185 років збірці «Кобзар»

«Ся маленька книжечка відразу відкрила немов новий світ поезії, вибухла мов джерело чистої, холодної води, заясніла невідомою досі в українському письменстві ясністю, простотою і поетичною грацією вислову»

Іван Франко.

Знаменита збірка вийшла в світ за сприяння відомого письменника Євгена Гребінки. Він 7 березня 1840 року подав на розгляд Петербурзького цензурного комітету рукопис Тараса Шевченка, в той час учня Академії мистецтв. А в квітні приватне видавництво Фішера в Санкт-Петербурзі надрукувало «Кобзар» коштом полтавського землевласника Петра Мартоса. Перше видання містило вісім творів 26-річного поета й художника: «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка» («Нащо мені чорні брови»), «До Основ’яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч» та «Думи мої, думи, лихо мені з вами». Книга мала зручний формат і була видрукувана на якісному папері тиражем 1000 примірників. На початку книгу прикрашав офорт за малюнком Василя Штернберга «Кобзар із поводирем».Існує два варіанти видання: з кількістю сторінок 106 та 116. Це пов’язано з тим, що перший наклад вийшов практично не цензурований, а після шаленого розголосу, який отримав «Кобзар» своїм антиімперським спрямуванням, його було піддано більш жорсткій цензурі і всі подальші примірники були надруковані з купюрами. "Кобзар" мав величезний успіх, а перший наклад, попри чималу ціну, швидко розійшовся.

Видання «Кобзаря» стало визначною літературною подією, яку обговорювали читачі, колеги-письменники та поети й критики. Водночас Шевченко зіткнувся і з очікуваною критикою : деякі російські літературознавці називали збірку "небезпечною", а російська літературна спільнота активно обговорювала її антиімперське спрямування «У консервативно-реакційних колах «Кобзар» одразу ж викликав суперечки й зазнав нападок. Про одну з таких суперечок, - що відбулася 23 квітня 1840 року на вечорі в М.Маркевича, на якому був присутній і Шевченко, - в щоденнику Маркевича читаємо: «А Кукольник уже напав на Мартоса, критикував Шевченка, запевняв, що напрям його «Кобзаря» шкідливий і небезпечний. Книга швидко розійшлася, а після її виходу Тараса Шевченка почали називати Кобзарем.
Арешт і заслання поета в 1847-му спричинили заборону й вилучення «Кобзаря» з книгосховищ, через що видання стало рідкісним ще в ті часи.

У світі збереглося лише кілька примірників «Кобзаря» 1840 року. Один з них (114 сторінок) зберігається у Національній бібліотеці Вернадського, ще один — в Черкаському музеї «Кобзаря», є також, в Музеї Визвольної боротьби ім. С. Бандери в Лондоні та в бібліотеці Гарвардського університету.

 Друге видання побачило світ у 1844-му, третє – в 1860-му. Вони доповнювалися новими творами, відтак «Кобзар» став головною книгою Тараса Шевченка.

У Черкасах, в історичний будівлі кінця ХІХ століття, розташований унікальний музей однієї книжки, присвячений цілком «Кобзарю». Музей відкрився 1998 року, ініціатива його створення належить Ользі Шарапі, яка є родичкою Тараса Шевченка по лінії його брата.

За час життя поета «Кобзар» перевидавався кілька разів , а пізніше він неодноразово виходив друком і в двох томах, і багатотомними виданнями. Нині важко сказати, скільки разів книга перевидавалася. Твори з неї перекладено понад 140 мовами світу,

Є книги, над якими не владний час, бо в них пульсує жива історія народу, сила, краса його творчого генія. Такою книгою в українській літературі є «Кобзар» Т.Г. Шевченка. Український народ поставив його на перше місце серед успадкованих національних духовних скарбів, а заповіт великого поета зараз актуальний як ніколи.

Свою Україну любіть,

Любіть її... Во врем’я люте,

В останню тяжкую минуту

За неї Господа моліть.

 

За мережевими джерелами

«Кобзар» Т.Г. Шевченка в фондах нашої бібліотеки

 

“Я мусив учитися слухати світ”

  До 65-річчя з дня народження

Мирослава Дочинця

Усім шанувальникам сучасної української прози знайоме ім’я Мирослава Дочинця – прозаїка, публіциста, філософа та журналіста. Він упевнено займає провідне місце в списку найпопулярніших авторів сьогодення, а його твори б'ють рейтинги продажів в усіх книгарнях України.
Народився майбутній прозаїк третього вересня 1959 року в родині вчителів. Батьки дуже вплинули на світогляд юного Дочинця та привили йому любов до української мови.
Ще зі шкільних років він почав писати та брати участь у літературних конкурсах. Закінчив факультет журналістики Львівського університету. Працював журналістом у численних виданнях: в газеті «Молодь Закарпаття», «Новини Мукачева», «Карпатський край», «Срібна земля», «Фест» та інших.
Мирославу Дочинцю належить авторство майже 30 книжок, більшість з яких стали українськими бестселерами. Серед них книга «Многії літа. Благії літа» – заповіти 104-річного карпатського мудреця про те, як домогтися довгого та щасливого життя й підтримувати своє здоров’я. Вона увійшла в топ найпопулярніших українських видань за рейтингом «Книга року-2010». Згідно з відгуками, книга "Многії літа, благії літа" справила справжній фурор своєю появою на книжковому ринку. Одкровення старця про те, як треба жити, які цінності мати, зацікавили багатотисячну публіку. Книга була перекладена на безліч мов: італійську, польську, румунську, англійську і навіть японську. Привертають увагу читачів і такі твори письменника, як «Вічник. Сповідь на перевалі духу», «Криничар» та «Горянин. Води Господніх русел». Ці книжки називають трьома духовними братами.
За щирість, за вміння передавати емоції і у фарбах зображати події письменник отримав не одну нагороду. Найвідоміші премії : Національна премія України імені Т. Шевченка (2014; за романи «Криничар» та «Горянин»). премії «Карпатська корона» (2004), імені Ф. Потушняка (2009, 2019), імені Т. Осьмачки, імені Зореслава, «Ярославів вал», імені Ю. Мейгаша (усі — 2012).
Сьогодні книгами Мирослава Дочинця зачитуються багато людей. Його твори стають бестселерами не тільки в Україні, але й за кордоном, так як письменник вміє показати читачеві живу людську душу у всій її красі і неповторності. Його книги можуть зачепити за живе будь-якого читача, бо кожен в якомусь із героїв пізнає самого себе або до болю знайому ситуацію, яка так часто трапляється в житті. Нові твори Мирослава Дочинця викликають все більший інтерес у публіки, а сам письменник є одним з найбільш обговорюваних і читаних в Україні.
 

За мережевими джерелами

 

Дочинець, М. В’язень замку Паланок / Мирослав Дочинець. – Львів : Література та мистецтво, 2019. – 368 с.
Це захоплива історія про безрідного закарпатського хлопчика, який рано прилучається до копання криниць. І докопується до таких глибин! Здобуває унікальний хист, навчається мудрості в учителів, мужності в скрутних обставинах, стає зрештою найбагатшою людиною в краї. Та найбільші його скарби – свобода духу, висока освіченість, шляхетність душі.

 

Дочинець, М. Діти папороті : роман / Мирослав Дочинець. – Мукачево : Карпатська вежа, 2020. – 328 с.
Ця книга – про жало війни в серці, про любов і кохання, про муки та радість творчості, про служіння науці, про Дім, у якому живе душа, про мову птахів, про дикі черешні, прадавні, як світ, трави та молоде вино …  Про те, що в житті рано чи пізно, навіть досить пізно – щось відбувається вперше. І після того ти ніколи вже не будеш колишнім.
 

Дочинець, М. Золотий час. Одкровення карпатського знатника / Мирослав Дочинець. – Мукачево : Карпатська вежа, 2020. – 190 с.
Його вважали знахарем, знатником, цілителем, відуном, мольфаром, провісником, старцем милосердним, боговидцем. А сам він себе йменував «перехожим світу, пастирем бджіл, братом птахів і приятелем дерев». Тут зібрані одкровення, роздуми, поради, приписи карпатського мудреця Андрія Ворона, які не ввійшли до попередніх книг - «Многії літа. Благії літа», «Вічник», «Світован», «Синій зошит», «Розрада гора».

 

Дочинець, М. Зряче перо : роман з аркушем / Мирослав Дочинець. – Львів : Література та мистецтво, 2018. – 288 с.
"Поспішай до мене, а до себе - насамперед", - казали давні мудреці.
Ця книга Мирослава Дочинця - особливого роду. Це плід пересівання насінин для дерева Життя, збирання леліток світла, пильнування

над чарами листа. Це - щоденник духовної виправи, сповідь перед самим собою, занурення у таїни письма. Одним словом це - роман Зрячого пера з Листом. Освячений любов'ю до людини, до світу, до слова, до Бога.
 
 

Дочинець, М. Історії : Жінки, які перемогли ; Чоловіки, які витримали
; Великі, які кохали : повісті / Мирослав Дочинець. – Мукачево : Карпатська вежа, 2019. – 452 с.
Це реальні історії про реальних жінок і чоловіків. Історії служіння меті і мрії, історії духовного пошуку, а нерідко й духовного подвигу. Немає секрету щастя й хисту. Немає загадки долі. Є загадка любові. І ці люди все життя розгадували її. І служили їй – любові до людини, до Бога, до природи, до ремесла, до мистецтва... Люди звичайні і водночас незвичайні у своїх високих устремліннях. Крім того, ця книга є спробою торкнутися дару, що зветься Коханням. І як воно осявало життя відомих, харизматичних людей. Навіть великих кохання робить слабкими і вразливими, тому що руйнує укріплення, які ми зводимо довкола своїх сердець. Для одних це промінь світла, для інших – рушійна стихія, що перекраює знакову особистість, а з нею нерідко і хід історії людства.

 

Дочинець, М. Книга надиху. Уроки світу, Неба і людей
 / Мирослав Дочинець. – Мукачево : Карпатська вежа, 2018. – 244 с.
Ця книжка - про життя як безнастанний дар; про духовні вершини Афону і маленькі карпатські верховини; про те, що робить істоту вільною і безсмертною; про вічні істини і про вічний пошук щоденних крихт радості; про особисте і вселюдське; про земне і небесне, що дарує надих. А ще в цій книжці нуртує розкіш мови - чар текстів, переплетених із таїнством змісту. Невтомне і невтоленне збирання зілля Слова.

 

Дочинець, М. Мафтей. Книга написана сухим пером : роман
 / Мирослав Дочинець. – Мукачево : Карпатська вежа, 2016. – 349 с.
В основу роману лягли неймовірні події в Мукачеві, про які писали європейські газети ХІХ століття. Для чого переповідаються історії? Може, з волі блукаючого відлуння, а може, тому, що діла проминулі срібними нитками вплітаються і мережу сьогочасної доби...Всі дивляться в дзеркало і майже іхто не заглядає за скло, за срібний покрив. А головна ж тайна там. Мафтей зазирнув і...
 

 

"Від журналістики до письменства"

21 червня 65 років Галині Вдовиченко

  

В цьому році виповнюється 65 років Галині Вдовиченко – українській письменниці і журналістці. Вона народилася 21 червня 1959 року на Кольському півострові за Полярним колом у селищі Печенга. У дитинстві разом з родиною часто переїжджала з місця на місце. Навчалась у школах Івано-Франківська, Надвірної, Рави-Руської, Москви, постійно бувала у бабусі з дідом у селі Отинія Коломийського району Івано-Франківської області, на батьківщині батька.
 Філологічну освіту здобула у Львівському національному університеті. До 2017 року працювала заступницею головного редактора газети «Високий Замок». Членкиня ПЕН-клубу України. Мешкає з родиною у Львові, виховує доньку та сина, успішно пише дорослу та дитячу літературу.
Всі книги Галини Вдовиченко - яскравий приклад якісної літератури в мелодраматичному жанрі. Сюжети її творів розгортаються в українських містах і навколо знайомих багатьом читачам персонажів. Адже найчастіше головні герої книг цієї письменниці - звичайні люди, яких ми безліч разів зустрічали на вулиці, але при цьому трапляються з ними зовсім не звичайні події.

 Літературний дебют письменниці відбувся у 2008 році, коли світ побачив роман «Пів-яблука». Цей роман став лідером продаж і отримав друге місце в рейтингу кращих книг 2009 року. В ньому розповідається про чотирьох подруг-львів’янок. В один день в їхньому житті з'являється старовинне дерев'яне яблуко, що зберігає в собі давній секрет, який допоможе кожній з них виконати їх найзаповітніші бажання.

Другий прозовий твір Вдовиченко - роман «Замок Гербуртів» - переміг на престижному літературному конкурсі «Коронація слова», а згодом вийшов у світ під назвою «Тамдевін». Бажаючи відпочити душею від міської суєти, художниця Анна приїжджає в мальовничі Карпати і зупиняється недалеко від старовинного замку з таємничою історією. В цих же краях науковець Юрко вивчає поведінку вовків у природному середовищі. Несподівана зустріч з Анною назавжди змінює їхні долі.

Книга, що вийшла в 2015 році, «Маріупольський процес» перемогла в номінації «Гранд роман» конкурсу «Коронація слова». У цьому творі придумана автором
історія кохання розгортається на тлі гострої політичної теми війни, що торкнулася східну частину України. Головні герої книги Роман і Ольга зустрілися не в найкращий час. Він - полонений український солдат, вона - сепаратистка. Але незважаючи на біль, кров і ненависть, ці двоє молодих людей тягнуться один до одного, долаючи будь які перешкоди силою своїх почуттів.

У романі «Бора» Галина Вдовиченко торкнулася актуальної нині теми – що буде з людством, якщо раптом перестане існувати Інтернет. Така психологічна фантастика, на думку авторки, демонструє, що справжнє щастя – це живе спілкування один з одним, а не переховування за бездушними моніторами, вигаданими ніками та чужими фотографіями в мережі.

А «Найважливіше - наприкінці» - це книжка про вміння прощати і співпереживати, не розмінюватися на дрібниці і бути уважними одне до одного і до себе, цінуючи кожну мить цього несамовито швидкоплинного життя

Серед інших творів Галини Вдовиченко також варто відзначити книги для молодшого і середнього шкільного віку: «Мишкові миші», «Ліга непарних шкарпеток», «36 і 6 котів». Це добрі, веселі й захоплюючі історії, які, безсумнівно, сподобаються дітям молодшого і середнього шкільного віку. Твори Вдовиченко увійшли до численних антологій, а також хрестоматії з української літератури для 3, 4 класів

За мережевими джерелами 

У відгуках про книги Галини Вдовиченко сучасні читачі відзначають, що її твори наповнені теплотою і залишають після себе світлі, радісні почуття. Популярністю книги авторки користуються і серед відвідувачів нашої бібліотеки. То ж запрошуємо до нас за гарними і цікавими книгами.

 

 

 

Життя, як спалах блискавки

 (До 115-річчя від дня народження Олени Теліги)

  

«Душа горить — життя таке іскристе.

Забрати все! Себе віддати всьому!..»

21 липня виповнюється  115 років від дня народження Олени Теліги – української поетеси, публіцистки, літературного критика, діячки ОУН. Народилася Олена Теліга 8 (21) липня під Москвою в інтелігентній українській родині Шовгенових. Пізніше родина переїхала до Петербургу, а згодом і до Києва. Тут Олена навчалась в Жіночій гімназії Олександри Дучинської. Саме з Києвом майбутня поетеса й пов’язуватиме найкращі моменти в житті, неодноразово згадуватиме місто у своїх листах та поезіях.

 Після революції вся родина залишила Україну і з 1922 року опинилась в еміграції в Чехії. Олена закінчує в Празі історико-філологічне відділення Українського педінституту, знайомиться зі своїм вірним другом Михайлом Телігою і одружується з ним.

Саме в Чехії відбувається її становлення як поетеси, публіцистки-літературознавця. Без дозволу авторки, друзі надсилають листа і твори Теліги редакторові «Літературно-наукового вісника» Д. Донцову, який першим вже тоді розгледів справжній поетичний талант у ще недосконалих творах молодої поетеси. У грудні 1939 сім’я Теліг переїхала до Кракова, де Олена зустріла свого знайомого, відомого діяча української емігрантської культури Олега Ольжича і вступила в Організацію українських націоналістів (ОУН). В липні 1941 року у складі однієї з похідних груп Олена разом із письменником Уласом Самчуком вирушила до Львова, а 22 жовтня прибула до Києва. Не шкодуючи сил, Олена Теліга та сотні інших її однодумців беруться за налагодження громадського, політичного та культурного життя в Києві.

Для багатьох сучасників вона стала українською Жанною д‘Арк і разом з цим була веселою, життєрадісною, не позбавленою жіночого кокетства і любові, жінкою. Олена Теліга організовує Спілку українських письменників, відкриває пункт харчування для своїх соратників, співпрацює з редакцією «Українського слова» , видає тижневик літератури і мистецтва «Літаври». Після арешту редакції «Українського слова» О. Теліга не брала до уваги постанов німецької влади: ігнорувала вказівки німців зухвало і принципово. В лютому 1942 р. почалися арешти, вона знала, що ризикує, але тікати з Києва не хотіла.  Поетеса сама зробила свій вибір, а разом із нею його зробив і її чоловік Михайло. Під час арешту він назвався письменником, щоб бути разом з нею. 21 лютого 1942 р. в Бабиному Яру Олену Телігу разом з іншими діячами ОУН розстріляли фашисти. У гестапо О. Теліга перебувала в камері № 34, де пізніше знайшли напис, зроблений її рукою: «Тут сиділа і звідти йде на розстріл Олена Теліга». А один із німецьких офіцерів після смерті Олени зізнався: «Я ще не бачив чоловіка, щоб так героїчно вмирав, як ця гарна жінка»

“Проживши на світі лише 35 років, усе усвідомлене життя Олена Теліга творила себе як переконливу українку і патріотку. Свій поетичний, публіцистичний та організаторський хист вона поклала на розбудову української державності, культури, мистецтв. Десятки років ми нічого не знали про Олену Телігу. ЇЇ ім’я виринуло із забуття лише через 50 років після загибелі, коли в Києві у лютому 1992 р. в Бабиному Яру було встановлено пам’ятний хрест на її честь, вулицю, що пролягає поруч, назвали її іменем, створено Всеукраїнське жіноче товариство імені О.Теліги, засновано Міжнародну літературно-мистецьку премію. Усі збірки віршів Олени Теліги — «Душа на сторожі» (1946); «Прапори духа» (1947); «О.Теліга. Збірник» (1977); «Полум'яні вежі» (1977) — вийшли друком після її загибелі. В незалежній Україні були видані «Вибрані твори», а також твори, документи та біографічний нарис «О краю мій», листи поетеси та спогади про неї.

 Та хоч і залишила вона по собі невеликий творчий спадок, життя її було як спалах блискавки - коротке, але яскраве й сповнене великих справ, а тому й має бути вічним у нашій пам’яті. 

За мережевими джерелами.

 В нашій бібліотеці ви можете ознайомитись з такими творами письменниці та літературою про неї :

 

	Теліга,О.І. Вибрані твори / Олена Теліга. – Київ : Центр учбової літератури, 2018. – 144 с. До збірки творів поетеси увійшли її відомі поетичні і основні публіцистичні та прозові твори.
Теліга, О. О краю мій… : Твори ; Документи ; Біографічний нарис / Олена Теліга. – Київ : Вид-во Олени Теліги, 1999 . – 496 с. В книзі зібрані поетичні і прозові твори талановитої української поетеси та активної громадської діячки Олени Теліги. Подано велику кількість фотографій, документи, а також нарис доктора історичних наук Надії Миронець «І злитись знову зі своїм народом» про життя і творчість поетеси, написаний на основі документів, листів, спогадів сучасників.
	Олена Теліга. Пісні сучасних українських гуртів та виконавців на вірші Олени Теліги з нотами та акордами : співаник. – Київ ; Кам’янське : ВД “Андрій”, 2020. – 47с. Співаник належить до серії пісенних альбомів на вірші видатних українських поетів в рамках проєкту “Нескорений ПроRock”. Повернути ім’я Олени Теліги в сучасний культурний простір та надати нового звучання віршам завдяки музиці — надзавдання і особистий виклик для кожного, хто працює над ідеєю цього проєкту.
Теліга, О.І. Сучасникам ; Радість : вибрані твори / Олена. Теліга. – Київ : ВД Дакор, 2020. – 152 с. У серії «Рідний шлях» представлена громадянська лірика Олени Теліги. Послання в майбутнє, звернення до нащадків. Авторка закликає горіти душею, діяти сміливо, виробити в собі рису суворої самодисципліни та обов’язку, не втрачати людських рис на тернистих шляхах випробувань.
	Олена Теліга // Празька поетична школа : антологія. – Харків : Веста ; Вид-во “Ранок”,2004. - .С.159 – 169. У книзі представлено творчість представників так званої Празької поетичної школи, яка об’єднала самобутніх і близьких за світоглядом поетів, а саме — Юрія Дарагана, Євгена Маланюка, Леоніда Мосендза, Юрія Клена, Олега Ольжича, Юрія Липу, Олексу Стефановича, Оксану Лятуринську, , Олену Телігу, Андрія Гарасевича та інших. Поети цього виняткового літературного угруповання гідно поповнили ряд української літературної класики, і не лише як послідовники національної традиції — героїчного епосу, козацького фольклору, а і як останні поети-воїни для яких поезія була митями справжності на полі честі.
Олена Теліга // Українське диво : поетична антологія. Кн.2. – Київ : Український письменник, 2005. – С.308 – 313. У книзі подано твори визначних поетів першої половини ХХ століття – знаменитих поетів з періоду УНР; поетів Розстріляного Відродження ; Празьку школу поетів; визначних авторів української діаспори та інших поетів.
	Жулинський, М.Г. Олег Ольжич і Олена Теліга : нариси про життя і творчість. Вибрані твори / Микола Жулинський. – Київ : Вид-во ім. Олени Теліги, 2001. -144 с. Книга відомого літературознавця складається з майстерно виписаних літературних портретів Олега Ольжича і Олени Теліги та добірок з їхньої творчої спадщини.
Олена Теліга // Гроно нездоланних співців : літературні портрети українських письменників ХХ с.: навч. посібник. – Київ : Український письменник, 1997. - С. 227 – 239. У  книзі подаються літературні портрети тих українських письменників XX століття, яких за часів тоталітарного комуністичного режиму спіткала тяжка доля: одні були репресовані, переслідувані, твори інших заборонялися, замовчувалися, деякі змушені були емігрувати, жити й працювати на чужині. Без творчості цих письменників неможливо уявити літературний процес XX століття в усій його повноті і розмаїтості.
	Сорока, Ю.В. Зустрінемось у Києві : вибрані твори / Юрій Сорока .- Київ : Поліграфсервіс, 2015. – 296 с. Вибрані твори присвячені похідним групам і діяльності націоналістичного підпілля в Києві в 1941-1943 роках. Ця тема проходить через усі розділи книжки: драматургію, наукові дослідження, критику.

 

 

Літературний календар 2019 року

Віртуальна виставка

Художні клейноди Марії Матіос

(До 60-річчя з дня народження)

19 грудня виповнюється 60 років Марії Матіос - українській письменниці та політичному діячу. Вона незмінно входить до п'ятірки сучасних письменників, яких читають і знають в Україні, а також входить до сотні найбільш впливових жінок України. Марія Матіос корінна гуцулка з Буковини. Перші вірші надрукувала у 15 років. Випускниця філологічного факультету Чернівецького університету, вона пишається тим, що була серед тих, хто добивався присвоєння навчальному закладу імені «буковинського соловейка» — поета Юрія Федьковича. Працювала бібліотекарем університетської бібліотеки. 8 років — на Чернівецькому машинобудівному заводі. Деякий час керувала Спілкою письменників Чернівецької області, займалась видавничою справою, була одним із засновників науково-літературного «Буковинського журналу». З 1997 року мешкає в Києві. Працювала помічником секретаря РНБО України, була народним депутатом України VII, VIII скликання. З 2003 року — заступник голови Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка.

1992 року дебютувала у журналі «Київ», опублікувавши новелу «Юр´яна і Довгопол». Марія Матіос має некоронований титул «найбільш плідної письменниці України». Критика її називає як не «чортиком, що вискочив із табакерки», то «грант-дамою української літератури».

Автор збірок віршів: «З трави і листя», «Вогонь живиці», «Сад нетерпіння», «Десять дек морозної води», «Жіночий аркан». Найбільшу популярність здобули її книжки: «Щоденник страченої», «Нація», «Бульварний роман», «Життя коротке» (2001), «Фуршет» від Марії МАТІОС» (2003), «Солодка Даруся» (2004), «Щоденник страченої» (2005), «Містер і місіс Ю в країні укрів» (2006), «Нація. Одкровення» (2006), «Майже ніколи не навпаки» (2007), «Москалиця; Мама Мариця — дружина Христофора Колумба» (2008). «Кулінарні фіґлі» (2009), «Чотири пори життя» (2009), «Вирвані сторінки з автобіографії» (2010), «Армагедон уже відбувся» (2011). «Черевички Божої Матері» (2013).

Жоден інший із сучасних українських письменників не має такого сталого реноме літописця загальнолюдських цінностей і адвоката цінностей окремої людини на тлі історії, як має його Марія Матіос. І жодна українська книжка усіх років незалежності не мала такого непідробного резонансу в суспільстві, як її роман «Солодка Даруся». Жодна інша книжка не мала таких контроверсійних оцінок, як її «Нація». Кожен наступний твір письменниці викликає жваві обговорення і незмінну цікавість читачів.

За мережевими джерелами.

В бібліотеці ім. М.В. Гоголя є такі твори письменниці, що користуються незмінним читацьким попитом :

	Матіос, М. Армагедон уже відбувся : повість / Марія Матіос. – Львів : Піраміда, 2011. – 109 с. «Армагедон уже відбувся» — це майже «дантові кола» однієї людини. І провідником у цьому пеклі є Іван Олексюк — у далекій молодості «засуджений на життя» ціною «червоної гадючки чужої крові на своїх черевиках». Ці «дантові кола» потрібні письменниці, щоби пізнати Істину головного персонажа, який увесь вік після вбивства людини думає про «вавилонську вежу» свого життя, що має колись завалитися. Марії Матіос доконче потрібно через історію Івана Олексюка наблизити читача до розуміння Іванової правди-причини, його істини: Хотіти Жити. Бо насправді істина для всіх одна. От тільки, «якби запізнитися вмерти. Або народитися».
	Матіос, М. Вирвані сторінки з автобіографії / Марія Матіос. - Львів : Піраміда, 2011. – 364 с. Реальний час, що пливе крізь живі людські долі, і реальні люди, що пливуть крізь плинний час, - такими є основні мотиви книжки «Вирвані сторінки з автобіографії» найпопулярнішої української письменниці Марії Матіос. Книга-дайджест «населена» багатьма відомими і невідомими людьми і подіями, які й складають історичну, психологічну, ідеологічну, культурну та побутову мозаїку українського життя перетину XX і XXI століть. Недаремно сама письменниця називає «Вирвані сторінки...» «не просто автобіографією, а стовідсотковою книгою про сучасність і сучасників».
	Матіос, М. Жіночий аркан у саду нетерпіння : поезії / Марія Матіос. – 2-ге вид. - Львів : Піраміда, 2011. – 306 с. Письменниця Марія Матіос вважає, що життя кожної жінки—безперервний випробувальний танець. Але традиційно жінки ніколи не танцюють «аркан» -ритуальний, суто чоловічий танець жителів гір. Проте М.Матіос стверджує, що її героїня «затесалась між аркани», і цей «аркан» стане «вальсом». «Жіночий аркан у саду нетерпіння» - поезія справжньої Жінки. Жінки із плоті і крові, жінки, яка вміє бути щасливою «отут і вже».
	Матіос, М. Кулінарні фіглі : проза / Марія Матіос. – 2-ге вид. - Львів : Піраміда, 2011. – 206 с. «Кулінарні фіґлі» – це оновлене видання «Фуршету від Марії Матіос». Це здоровий гумор і міні-енциклопедія сімейного життя самодостатньої жінки, яка знає, що сміх і смачна кухня уміють підтримати здоровий дух у тілі людини так само, як нехитрі знання неписаних законів і народних звичаїв, свого і чужого минулого.
	Матіос, М. …Майже ніколи не навпаки : сімейна сага в новелах / Марія Матіос. – 2-ге вид. -Львів : Піраміда, 2007. – 176 с. Сімейна сага Марії Матіос «Майже ніколи не навпаки» за формою, майстерністю та глибиною викладу не поступається її найвідомішому роману – «Солодка Даруся. Зачарований бездоганним стилем роману читач дещо спантеличений гіркою логікою викладених подій. Лише на останніх сторінках книги він знайде відповідь, чому так сталося в першій новелі «Чотири – як рідні – брати». А «Гойданка життя» остаточно переконає, що майже ніколи не є навпаки. Бо не могло бути інакше... Теза письменниці про те, що «важить не час, а людина в обставинах часу», розкривається через драматичну історію кількох гуцульських родин часів Австро-Угорської монархії.
	Матіос, М. Містер і місіс Ю-ко в країні укрів = Mr. & Ms. U-ko in country UA : гомеричний роман-симфонія / Марія Матіос. – 2-ге вид. -Львів : Піраміда, 2006. – 133 с. Твір Марії Матіос  це гостра політична сатира із властивими цьому жанрові іронією та сарказмом, фантастичним сюжетом, який, проте, не може ввести в оману вдумливого читача ані щодо місця подій, які описано в романі, ані самих персонажів. Це, безсумнівно, Україна. Багатий вишуканий стиль, їдкі, але справедливі характеристики епохи і людей не заважають, однак, відкрити ще одну грань письменницького таланту Марії Матіос – таланту блискучого публіциста та аналітика.
	Матіос, М. Нація. Одкровення / Марія Матіос. – 3-тє вид. -Львів : Піраміда, 2006. – 202 с. Одна з найпрацьовитіших і найпопулярніших письменницть України М. Матіос пропонує своїм читачам своєрідну українську «скриньку Пандори» — книжку «Нація. Одкровення».Споконвічні, майже апокаліптичні ділеми життя і смерті, честі — безчестя, любові — ненависті під її пером творять неповторну ауру Слова, Філософії та Пристрасті.
	Матіос, М. Солодка Даруся : драма на три життя/ Марія Матіос. – 3-тє вид. -Львів : Піраміда, 2005. – 176 с. Найвідоміший і пайпопулярніший роман Марії Матіос «Солодка Даруся» справедливо назвали «трагедією, адекватною історії XX століття», а саму Дарусю - «образом майже біблійним». У цій драмі «на гри життя» немає нічого однозначного: ні персонажів, ні обставин, ні розв'язки. В романі немає епохальних людей чи подій, позитивних чи негативних героїв, але, як стверджує критика, «коли читаєш цю книгу, болить серце».
	Матіос, М. Чотири пори життя/ Марія Матіос. – 2-ге вид. -Львів : Піраміда, 2011. – 264 с. Упродовж усього життя людину поборюють пристрасті. Та надходить мить - і чуттєва людина навіть у пристрасті стає філософом. Таким є лейтмотив ранніх творів Марії Матіос, представлених у книзі «Чотири пори життя». Зміст: 1. Ранок життя Учора нема ніде (уривок із роману) 2. День життя Смак пристрасті 3. Вечір життя Життя коротке, щоб казати "ні" 4. Ніч По праву сторону Твоєї слави
	Матіос, М. Щоденник страченої : психологічна розвідка / Марія Матіос. – 2-ге вид. -Львів : Піраміда, 2011. – 200 с. Історію пристрасті – як пік приватної насолоди й водночас невидимий, але прямий шлях до трагедії багатьох – вона розкриває з не меншою скрупульозністю, ніж розкрила історичну драму в попередньому романі «Солодка Даруся». Літописець полюсів людського життя – легального й прихованого – Марія Матіос у «Щоденнику страченої» демонструє елементи психологічного трилера, в якому органічно поєднано сюжет і потік свідомості, дефективність розповіді і новелістичний фінал, тілесну чуттєвість і психоаналітику.
	Матиос, М. Черевички Божьей Матери. Вырванная страница из буковинской саги / Мария Матиос ; пер. укр. Е.В. Мариничевой.–  Харьков : Фолио, 2015. – 222 с. Пoвicть пиcьмeнницi – цe тpaгiчнa букoвинcькa icтopiя чepвня-липня 1941 poку, в якiй i cпpaвдi нeмa пepecичeння пpaвдoю.Iвaнкa Бopcук гoлoвнa гepoїня книжки, щo пepeкoчувaлa зi cтopiнoк пoвicтi «Мocкaлиця», у cвoї двaнaдцять poчкiв poзумiє нaйгoлoвнiшe: щo є Дoбpo i щo є Злo. Бeздoгaннe знaння нapoд-ниx тpaдицiй i гуцульcькиx вipувaнь, людcькoї пcиxoлoгiї тa icтopичниx фaктiв i нa цeй paз дoзвoлили Мapiї Мaтioc вiдтвopити ocoбливу дpaму людини XX cтoлiття нa тepитopiї, яку icтopик Тiмoтi Cнaйдep нaзвaв «кpивaвими зeмлями».